Жінки в політиці: сила, що надихає





Робіть те, що вас надихає. Йдіть до своєї мрії. І не забувайте підтримувати тих, хто поряд. Діліться досвідом та допомагайте розвиватись іншим.

«Може я перша жінка на посаді віце президента США, але я точно не буду останньою. Тому що кожна маленька дівчинка, яка дивиться нас сьогодні, бачить, що це країна можливостей. Я звертаюсь до всіх дітей нашої країни, незалежно від статі, сьогодні наша країна послала вам чіткий сигнал: мрійте масштабно, ведіть за собою, керуючись принципами, і побачте в собі те, чого інші, можливо не помічають, просто тому, що вони ніколи такого не бачили. І знайте, що ми підтримаємо вас на кожному кроці», — ця цитата Камали Гарріс облетіла світові ЗМІ на початку тижня і стала найбільш обговорюваною темою. І справді, американська мрія як вона є: юристка за освітою, Гарріс свого часу стала першою темношкірою жінкою на посаді окружного прокурора в США, а зовсім скоро — другою людиною в країні.

Я згадую себе, випускницю школи, котра мріяла вступити до театрального інституту. Можливо, якби події відбувались у 2020-му, я розповіла б, як мотиваційна промова якоїсь жінки-політика вплинула на мій професійний вибір. Але тоді ми не мали такої змоги. Проте найгучніше промовляв мій внутрішній голос: дівчині з невеликого міста потрібно досягти незалежності, перш за все фінансової, і в цьому допоможе юридичний факультет. На той момент — це не була історія про фемінізм, а досить прагматичний вибір, виходячи з наявної тоді інформації про можливості та перспективи. Цей вибір сьогодні дає мені можливість допомагати іншим жінкам. Я не зменшую в жодному разі акторську майстерність, я нею захоплююсь й досі. Тоді — це мій чесний вибір, про який я говорю відверто.

Сьогодні в Міністерстві економіки відповідаю за забезпечення рівності прав та можливостей для жінок і чоловіків, а також запобігання та протидію насильству за ознакою статі. Розумію, що Україна лише починає свій шлях до гендерної рівності. Наприклад, в Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства на всіх ланках, окрім керівних, переважають саме жінки (858 проти 308). У Верховній раді ІХ скликання — поки що рекордна кількість депутаток — 20,6%. Невелика цифра, враховуючи 50% у Швеції та 30% у країнах ЄС в середньому, але це вже значне досягнення для українського суспільства. До того ж, 16 вересня Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження щодо приєднання Уряду України до Міжнародної коаліції за рівну оплату праці. Нагадаю, що за підсумками ІІ кварталу 2020 року середньомісячна заробітна плата чоловіків на 19,9% перевищувала середньомісячну заробітну плату жінок. Попри загальну позитивну динаміку, в деяких сферах економічної діяльності розрив в оплаті праці залишається вагомим.

Говорячи про шлях, який доводиться здолати для досягнення амбітних мрій, не можу не згадати кампанію «Йдеш в політику не одна», що відбулась у вересні цього року перед приміщенням ВР. Її метою було показати, скільки перешкод доводиться долати жінкам, які хочуть або вже йдуть у політику в Україні. Дослідження показують, що 66% українців прагнуть більшої рівності в політиці, і на законодавчому рівні у нас запроваджені гендерні квоти, але поширені в суспільстві патріархальні погляди та стереотипи залишаються основним бар'єром. Наприклад, з найпоширеніших — «жінки недостатньо сміливі/стійкі/стримані для такої сфери». Знаходячись переважно у чоловічому середовищі останній рік (оборонка й досі суто чоловіча), я чітко зрозуміла, що мужність притаманна не лише чоловікам. Нам дуже часто потрібно доводити собі та іншим що ти професіонал, не гірший за чоловіка на аналогічній посаді. Але потрібно зауважити, що бути професіоналом важливо незалежно від статі. Жінки історично не мали таких можливостей, як чоловіки.

Коли рік назад мене призначили займатись сектором оборонної промисловості в Мінекономіки, пригадую, як посол Норвегії відзначав, що це «вау» — жінка-керівник у маскулінній сфері. Мовляв, який це прорив для України, адже їхній уряд фінансує багато заходів стосовно гендерної рівності. Коли в розмовах запитують — як це, бути першою, мені згадується цитата Кондолізи Райс. Колишня Державний секретар США вважає, що люди, які стали «першими», насправді не ставили собі таку мету. Вони просто робили свою справу — ту, якою дійсно хотіли займатись, ту, в яку вірили, а зрештою, раптом усвідомили, що стали першопрохідцями. Саллі Райд — дівчинка, яка просто мріяла про космос, стала першою американкою, яка туди дісталась. Мені дуже імпонує такий спосіб мислення. Робіть те, що вас надихає. Йдіть до своєї мрії. І не забувайте підтримувати тих, хто поряд. Діліться досвідом та допомагайте розвиватись іншим. Можливо, саме ваша підтримка — це та остання крапля, яка допоможе побороти страх і сумніви. Шукайте тих, хто буде вас підтримувати, адже коли ми йдемо не самі - ми точно сильніші.

Світлана Панаіотіді, заступниця міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України

Джерело