Розімкнути коло





«Успіх гендерно нейтральний. Та шлях до успіху дуже залежить від того, якої ти статі»

Мені було 15 років, коли я вперше отримала роботу. Не те щоб справжню, з 9:00 до 18:00, але дуже близьку до такої. Головне, що я засвоїла тоді: ніколи і нікому не кажи, скільки тобі років. І поки я приховувала під шаром тонального крему свій вік, хлопці хвалилися тим, як розвантажують вагони, заробляючи ті самі гроші. Фізичну працю для 15‑річного хлопця схвалювали, інтелектуальну для 15‑річної дівчини — засуджували. До речі, працювала я тоді перекладачкою.

У 23 я мала власний бізнес, основним правилом якого було ніколи й нікому не казати, скільки мені років. Тоді я вже чітко засвоїла: молодій дівчині ніхто не дасть грошей і мало хто сприйматиме серйозно. Хоча мої однокурсники чоловічої статі щосили пробували себе в різних комерційних справах, домовляючись просто між парами в коридорах один з одним.

У 26 на моїй першій співбесіді мені сказали, що я занадто молода для топової позиції, а моїй подрузі, якій було тоді 50, що вона «занадто вікова». Моєму татові, до речі, було близько 60, коли він тільки-но переїхав до Києва і почав тут усе з нуля. Його вік і досвід вважалися сильними сторонами.

Я тоді не дуже розумілася на побудові жінкою кар'єри, оскільки навколо говорили переважно про побудову жінкою сім'ї, але мені здалося, що золотий час для того, щоб працювати і досягати чогось для жінки — десь у проміжку між 30 і 45 роками. Це ті 15 років, коли варто встигнути визначитися з роботою мрії, повністю реалізуватися та скорити всі можливі висоти. Тоді я якось зовсім не подумала про те, що кар'єрний шлях жінки, навіть обмежений відведеними 15−20 роками, набагато складніший, ніж здається. Хоча б тому, що до 30 років потрібно встигнути вийти заміж, народити дитину, а краще двох, догледіти й відправити в останню путь усіх стареньких родичів.

Навіть зараз, у 2021 році, коли середній вік перших пологів значно збільшився (в розвинених країнах він коливається між 29 і 30 роками, в Україні — це 25 років), загальні рекомендації лікарів і очікування близьких залишилися такими самими, як і сто років тому: не затягувати. Сценарій життя навіть найуспішнішої жінки розгортається на тлі постійного репродуктивного тиску з боку суспільства.

Як результат — більшість жінок ще від початку своєї кар'єри стикаються з тим, що необхідно зробити перерву. Навіть ті, які всі дев’ять місяців наполегливо ходять на роботу і доводять усім, що вони не хворі, а просто вагітні, опинившись із дитиною на руках, розуміють, що вони обмежені. Обмежені у способах переміщення, бо вулиці міста та громадський транспорт абсолютно не дружні до мам із маленькими дітьми; обмежені у фінансах, тому що це початок кар'єри; обмежені в можливості проводити час із дитиною, тому що вкрай мала кількість офісів адаптована навіть для короткого перебування мам із дітьми на робочому місці.

Крім того, що жінка змушена робити перерви в кар'єрі, пов’язані з народженням і вихованням дітей, наш графік істотно відрізняється від чоловічого. Жінкам треба раніше йти з роботи, мимохідь вони часто заїжджають в магазини, забирають дітей з дитячого садка, гуртків і групи продовженого дня. Замість дружніх посиденьок у колі перспективних інвесторів у більшості випадків жінку чекатиме читання книжок дітям на ніч.

За щасливого збігу обставин через якихось 5−6 років після народження дитини в жінки з’являються шанси почати чимось керувати й якось пристойно заробляти. Пік кар'єри припадає на період 35−45 років. Саме в цей час у неї нарешті найкращі пропозиції з боку роботодавців, оскільки вона вже не молода, але ще не стара, водночас достатньо досвідчена.

Та, за статистикою, більшість жінок відмовляються від великих пропозицій, отриманих на піку своєї кар'єри, залишаючись на тих самих позиціях. Часто це списують на жіночу скромність, невпевненість у собі. Набагато рідше відмову жінки зіставляють із тим фактом, що найкращі кар'єрні пропозиції в її житті збігаються в часі з початком підліткового періоду в житті дітей і старінням родичів. Традиційно саме жінки займаються доглядом і підтримкою хворих родичів. Як результат — саме жінки відмовляються від хороших пропозицій релокації в іншу країну, інше місто або інший відділ, бо розуміють, що діти, застряглі в підліткових нетрях, як ніколи потребують їхньої уваги.

Ну а далі пам’ятаємо: у 50 кар'єра жінки, яка відмовилася від низки привабливих пропозицій, пропустила всі важливі вечері та пробіжки з потрібними людьми, добігає кінця, а дорослі діти надсилають смски з проханням посидіти з онуками.

Навіть якщо відкинути всі очікування, покладені на жінку суспільством, усі стереотипи і складності, з якими стикається жінка на своєму кар'єрному шляху, залишається її життєвий цикл, який дуже сильно відрізняється від чоловічого хоча б тому, що ми народжуємо дітей, дбаємо про родичів, які старіють, і ведемо домашнє господарство.

«Успіх — гендерно нейтральний, — сказав на одній з наших зустрічей Кріс Баррі, директор US Market Access у Кремнієвій долині, — але шлях до успіху дуже залежить від того, якої ти статі».

Ольга Руднєва. Директор Фонду Олени Пінчук

Колонку опубліковано в №36 журналу НВ від 30 вересня 2021 року. Републікацію повної версії заборонено.

Джерело