Приклади з підручників


У цій підбірці представлено декілька десятків фрагментів з підручників різних країн світу. Колекція дає змогу наочно побачити як негативні (з точку зору недискримінаційного підходу в освіті) приклади, тобто такі, що містять стереотипи та/або дискримінацію за певними ознаками (вік, колір шкіри, стать, релігійні переконання, сімейний стан, інвалідність, майновий стан, етнічне походження, місце проживання тощо), так і позитивні, які, навпаки, є відображенням інклюзивного підходу, чутливості до дискримінації, різноманіття.



Вдалий фрагмент ізраїльського підручника з англійської мови, де дитина на колісному кріслі зображується як звичайний однокласник, і це допомагає уникнути дискримінації за ознакою інвалідності: хлопчики Надав і Бен роблять смузі до Дня Здоров'я, а їхня однокласниця Ронні записує рецепт для класного форуму. Також ця серія малюнків допомагає уникнути стереотипізації за ознакою статі, оскільки і хлопці, і дівчата можуть готувати їжу для себе, і це нормально.






Хлопчик та дівчинка разом граються різними іграшками – автівкою і роботом. Біля хлопчика зображений м’який ведмедик, а біля дівчинки – лялька. Немає розподілу на «хлопчачі» та «дівчачі» іграшки, що дозволяє виховати в дітях обох статей як емпатію та соціальні якості, так і любов до конструювання та технологій.






У жартівливому віршику приводом для глузування стає побиття слухачами невдахи співака. Запитання для обговорення спрямовані на з’ясування причин цієї події. У тексті і завданнях для обговорення немає навіть натяку на неприпустимість вирішення конфліктів за допомогою фізичного насильства. Сполучення самого вірша, візуалізації сюжету в малюнку до віршика і питань для його обговорення значно підвищують небажаний педагогічний ефект – виправдання та унормування насилля щодо людей, які або дії яких нам не до вподоби.






На ілюстрації зображені діти різної зовнішності (риси обличчя, статура, зріст) і різного походження, що допомагає уникнути лукізму та дискримінації за ознакою етнічності. Однак на тому ж малюнку ми бачимо дівчат, одягнутих виключно у спідниці, що може сприяти стереотипізації.







Жартівлива задачка з киргизького підручнику з математики, у якій п’ятикласникам запропоновано вирішити завдання з анекдоту. Проблема в тому, що сам анекдот не відповідає вікові учнівства і знаходиться десь на межі пристойності, а тому шкода, яку він задіює, перебільшує користь від розв’язання задачі. Подібні жарти транслюють зневажливе ставлення до жіноцтва, до самого інституту шлюбу і навіть викликають сумніви у його міцності (припущення про другий брак артиста), поширюють грайливі стереотипи щодо артистичних кіл.






Чоловік займається хатньою працею – прасує. Ця ілюстрація дозволяє уникнути стереотипу, що хатня праця – це суто жіноча справа.






У фрагменті киргизького підручнику з математики міститься некоректна лексика щодо людей, які носять окуляри. Подібні принизливі слова є ярликами, які зводять усе розмаїття якостей людини, багатство її індивідуальності до єдиної (і не найважливішої) ознаки. Згодом це  може стати приводом для її цькування.






Єдиною реплікою до рішення авторському колективу вдалося закріпити стереотип про те, що окуляри − це ознака інтелектуала та сумлінного учня, і водночас навісити ярлики і на математиків, і на тих, хто носить окуляри. Позитивні стереотипи (тобто припущення, що будь-хто з тих, хто має певну ознаку має якусь перевагу над іншими) не менш шкідливі, ніж негативні, оскільки сприяють формуванню упереджень.






Фрагмент білоруського робочого зошиту відображає стереотипні та дискримінаційні уявлення про те, що нібито прибирання – виключно жіноча робота, а займатися рибалкою можуть лише чоловіки. «Зчитуєься» явне протиставлення: жінка працює «в чотирьох стінах», чоловік відпочиває на природі.







У фрагменті для інформування про природжені порушення розвитку використано слово «уродство» (тобто, «каліцтво», «потворність»). Поняття має додаткове негативне забарвлення, а наведена фраза – характер  оціночного судження, яке не містить фактичної інформації, але створює додатковий ефект «екзотизації». Це сприяє ще більшому вилученню людей з порушеннями розвитку (у тому числі уродженими) із соціуму. Недискримінаційним є дотримання принципу «person first language», який потребує ставити на перше місце саме людину (чи людей), а не її / їхню ознаку. У цьому випадку людей взагалі об’єднали із мишами лише за ознакою спільного типу мутації, яка зумовила порушення розвитку.






На цьому фрагменті підручника дівчатка займаються рухливими іграми. Це зображення протиставляється стереотипу «не бігай, ти ж дівчинка».






У фрагменті підручнику української мови та читання для 3 класу закріплюються застарілі гендерні стереотипи, які містяться у казках. Дієві особи казок у тексті поділені на групи. Серед злотворців названі особи обох статей, а ось серед добротворців – лише персонажі чоловічої статі (богатирі). На малюнку з підписом «герої» зображений чоловік, з підписом «знедолені» – дівчина. Подібний контент закріплює гендерні стереотипи, ядром яких є сильний  домінуючий  чоловік  і  залежна, слабка, пасивна  жінка. Щоб цього уникнути, достатньо було б пригадати, що серед дієвих осіб казок є не лише герої, а й героїні. До групи добротворців відносяться не лише богатирі, а й жінки (чарівниця, бабуся, дівка-семилітка, воїтелька  Маруся – козацька дочка і так далі), і старець, і «дурень» тощо. Так само, серед казкових образів знедолених є персонажі чоловічої статі (молодший брат, молодший син, сирота, бідний селянин тощо).






Фрагмент іспанського підручника з історії показує розвиток людства і через чоловічі, і через жіночі постаті, що є доволі рідкісним прикладом (зазвичай еволюції зображують виключно через образ чоловіка).







В умовах задачі з киргизького підручнику математики для 5 класу є неявні приписи щодо того, як мають виглядати та поводитися люди різної статі. Йдеться про те, що хлопчикам мають подобатися дівчатка з косами і відмінниці (і тому ті мають носити коси та добре навчатися), що для дівчаток дуже важливо справляти враження на хлопчиків і що зовнішня привабливість – головне достоїнство дівчинки. При цьому хлопчики (чоловіки) мають мають право оцінювати зовнішність дівчаток (жінок). Оскільки ця інформація подається як результат опитування, вона набуває ознак експертної думки, і від цього здається ще більш переконливою.






У підручнику зображені люди з інвалідністю, які ведуть активний спосіб життя та мають спортивні досягнення. Таке зображення сприяє соціальній «видимості» людей з інвалідністю, не як «тих, кого треба пожаліти», а як активних особистостей, які мають свої перемоги та досягнення.





Побутова замальовка із щоденного життя сім’ї містить неявні меседжі  щодо сімейних занять та обов’язків членів родини. Кожен та кожна з сім’ї займається «своїми справами». На жінок покладена уся хатня робота та діяльність з обслуговування членів сім’ї. За чоловіками залишається важка фізична праця, виконання шкільних завдань і відпочинок.
Чи відпочивають колись мамо і бабуся, коли зробить домашнє завдання сестра – ці запитання залишаються поза дужками. Подібний зміст закріплює уявлення про розподіл сімейних обов’язків та виправдовує подвійне навантаження на сучасну працюючу жінку. Між тим, уся робота, яка зображена у тексті як жіноча – це праця з самообслуговування, навичками якої має володіти будь-яка людина, незалежно від статі.






Приклад ненаукової інформації у підручнику «Я досліджую світ», коли особисті релігійні погляди автора підручника «перенесені» до його контенту.







У білоруському підручнику з трудового навчання для 4 класу можна зчитати «приховані» уявлення про так звані жіночі / чоловічі професії. У наведеному фрагменті спочатку використаний іменник чоловічого роду для позначення осіб, що можуть займатися вишивкою, тоді як далі для позначення професійного заняття вишивкою використаний вже іменник жіночого роду («вишивальниця»), на фотографії біля автомату зображено жінку. Це сприяє формуванню уявлення, що промислова вишивка – це робота для жінок.






На двох ілюстраціях зображено чоловіків, які займаються спортом, а на третьому – дівчат / жінок, які співають. Оскільки зображення розміщені поруч, це сприймається як певна сегрегація і навіть протиставлення (спорт – не для жінок).






Досить несподіване послання містить киргизький підручник «Людина і суспільство». Наведений фрагмент пов’язує кризу сім’ї та зростання кількості розлучень з професійним зростанням, підвищенням рівня освіти та широким залученням жінок до суспільної діяльності. Подібне спрощене уявлення про причини демографічних процесів у суспільстві перекладає відповідальність за їх вирішення саме на жіноцтво, знецінює його внесок у культурний та соціальний розвиток, закріплює за ним сферу приватного, розглядаючи його професійну та соціальну реалізацію як щось шкідливе, а тому небажане.






Завдання містить релігійні поняття та символи, причому виключно християнські, які, по-перше, викривлюють наукове розуміння світу, а по-друге - дискримінують учнівство, яке сповідує інші релігії або має атеїстичні погляди.







Андроцентризм. Фрагмент підручника, де кар’єрні перспективи людини зображені виключно через чоловічий образ.





У фрагменті молдавського підручника «Пізнання світу» для 4 класу надана інформація прямо відображає зміст християнського вчення про створення світу. Це суперечить принципу свободи совісті та є дискримінаційним щодо осіб, які не поділяють таких переконань. Для того, щоб запобігти подібному ефекту подібні відомості необхідно розкривати виключно в історико-культурному контексті (акцентувати на історичному значенні церкви для розвитку суспільства та культури, а не змісті самого учіння, принципово не надавати перевагу жодному віросповіданню).






З багатьох схематичних зображень людей «як правильно і як неправильно» наявне тільки одне зображення жінки. І вона займається стереотипно жіночою хатньою справою: прасує. За кермом автівки чи мотоцикла зображено тільки чоловіка. Це може сприяти формуванню в учнівства уявлення, що діяльність жінки має бути обмежена хатнім простором та хатніми справами.






Опис православних обрядів і ритуалів в українському букварі (не тільки в цьому, а й в інших українських підручниках зустрічаються саме такі кейси) є дискримінаційним щодо представників чи представниць інших віросповідань (чиї обряди і ритуали, як правило, навіть не згадуються), а також людей, що не сповідають жодного.






Фрагмент підручника містить дискримінаційне та антинаукове припущення, що нібито жертва винна у злочині, зокрема у насильстві. Коріння віктімблеймінгу (звинувачення жертви) лежить у вірі в справедливий світ, тобто у припущенні, нібито страждають тільки ті, хто заслуговують на те (а ми – «правильні люди» – не постраждаємо). Тиражування таких поглядів призводить до: 1) перенесення відповідальності з насильника на особу, що постраждала від злочину, 2) мовчання жертв насильства, які бояться звинувачень з боку суспільства, 3) і навіть до цькування жертв насильства.







В киргизькому підручнику з батьківщинознавства для 4 класу представлені чоловіки і жінки, які займаються спільною справою – геологічним розвідками. Подібний контент руйнує стереотипні уявлення про чоловічі та жіночі професії і заняття, формує позитивний образ жінки у науці та розкриває внесок жіноцтва в її розвиток.






Контекст обох зображень наштовхує на висновок: якщо хлопчикам знання про навколишній світ потрібні для того, щоб досліджувати природу, то дівчаткам – щоб краще займатися домашніми справами.






Формуванню уявлень про людське різноманіття та про рівність усіх людей сприяє фрагмент з українського підручнику «Я досліджую світ» для 4 класу. На ілюстрації ми бачимо людей різних за зростом, статурою, кольором шкіри, статтю, станом здоров’я, фізичним розвитком, яких об’єднує загальна рівність у правах.






Фрагмент з робочого зошита тиражує стереотипи щодо «жіночих» та «чоловічих» обов’язків: нібито прибирання – суто жіноча справа, на яку персонажі чоловічої статі відповідають не симетричною побутовою роботою і навіть не словами вдячності, а компліментами. Такі переконання можуть призвести до утисків учениць.







На карті України, розміщеній у Букварі, символічно позначені об’єкти, які, за задумом авторського колективу, символізують головні надбання різних регіонів країни. Але вони нерівнозначні – храми, промислові споруди, сільськогосподарські тварини. Завдяки цьому виникає враження, що лише деякі регіони є втіленням духовності та культури, а інші не мають культурних надбань, є промисловими осередками або спеціалізуються на сільському господарстві. Це не відповідає дійсності і містить ознаки дискримінаційності за місцем проживання.






Бабуся та дідусь зображені сучасними та активними: бабуся – зі стильною стрижкою, обидва весело проводять час разом з дітьми та внуками. Цей приклад контрастує з традиційними для підручників зображеннями бабусь і дідусів як немічних, неактивних, несучасних.








Досить часто у підручниках зустрічаються зображення села та міста, які протиставляють образи життя міського та сільського населення, і таким чином містять стереотипи за місцем проживання. Сільські подвір’я зображуються часто оточеними садочками, квітниками та великим домашнім хазяйством (як от на ілюстрації підручника з української мови для 1 класу). На подвір’ї зображені і корови, і коні, і барани, і свиня, і кури, і кішка з собакою. А ще – віз та дерев’яне корито. Чи багато з сучасних сільських подвір’їв виглядають саме так? Тоді як у розділі «Транспорт» (той же підручник) зображено місто з різними видами громадського міського транспорту.






Розповідь про науку та наукову спільноту обмежується виключно досягненнями чоловіків, що призводить до хибних уявлень, нібито наука – не для жінок. Такі переконання (особливо без додаткових пояснень про утрудненість доступу жінок до освіти і науки у відповідні часи) можуть вплинути на академічну успішність учениць та їхній професійний вибір.







Зворотний приклад – рольові моделі філософинь минулого можуть надихнути сучасних учениць та допомогти уникненню дискримінації за статевою ознакою.







Зображений тато, який разом із сином складає речі після прання. Ця ілюстрація дозволяє уникнути стереотипу, що хатня праця – це суто жіноча справа.






Персонажі, що тримають повітряні кульки з надписом «День дитини», передають меседж про різноманіття, адже на ілюстрації зображені діти з різним зовнішнім виглядом.







На цьому фрагменті з підручника зображено чоловіка як представника робітничої професії і жінку, яка знаходиться в кабінетному приміщенні. Оскільки зображення розміщені поруч, це сприймається як певна сегрегація і навіть протиставлення (робота чоловіка видається більш складною та відповідальною).






У підручнику відсутні відомості про співправительку та дружину Ягайла, Ядвігу Анжуйську, вона названа лише принцесою та дружиною (тоді як була до шлюбу коронована як король – не королева, а єдина жінка-король в польській історії, та потім дійсно правила разом із чоловіком). Подібні ситуації, коли з підручників «стирають» відомості про політичних діячок, мисткинь, письменниць, науковиць тощо, не тільки не відповідають історичній дійсності, але й можуть привести до хибних уявлень про другорядну роль цих постатей і про другорядність жіноцтва в цілому.







У підручнику зображена параолімпійська чемпіонка. По-перше, це привертає увагу до олімпійських досягнень жіноцтва. По-друге – робить «видимими» у суспільстві людей з інвалідністю, не як «тих, кого треба пожаліти», а  як активних особистостей, які мають свої перемоги та досягнення.






Завдання в українському підручнику з географії для 9 класу пропонує учнівству поміркувати над вибором транспорту, яким зручніше буде  користуватися під час запланованого відпочинку в Туреччині. Оскільки учнівство представлене дітьми із сімей з різним майновим станом, у тому числі з малозабезпечених родин, завдання є некоректним, адже містить потенціал для стигматизації учениць/-ів за майновою ознакою.






Андроцентризм – героїня, що керувала обороною Буші. За різними джерелами (наприклад: Яценко О. О. Тип жінки-борця козацької доби в українській літературі ХІХ–ХХ ст.. // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Філологічні науки. – 2013. – №4. – С. 187–195, а також в статтях О. Лугового, зокрема  Луговий О. Визначне жіноцтво України : Історичні життєписи / О. Луговий. – 2-ге вид. – К. : Ярославів Вал, 2007. – 282 с.) вказано, що її звали Олена чи Мар’яна, вона навіть не названа на ім’я, але згаданий її чоловік, який навіть не був присутнім під час подвигу, оскільки загинув раніше.







Малюнок покликаний запобігти дискримінації за етнічною ознакою, оскільки саме представлення різних за зовнішністю та походженням дітей у підручнику унормовує різноманіття дітей у класі.







Зображена дитина на кріслі колісному, яка активно грається з іншими дітьми. Це сприяє «видимості» людей з інвалідністю у суспільстві, формує до них ставлення не як до «нещасних, яких треба пожаліти», а як до повноцінних членів та членкинь суспільства.






Наведене в українському підручнику географії для 10 класів зображення представниць/-ків корінного населення Африки не викликало б занепокоєння, якби у підручнику були зображення і представниць/-ків населення інших материків. Оскільки зображено лише населення колишніх колоніальних територій, це сприяє певній сегрегованості етнічних груп, що тут мешкають, у глобальному просторі. І до того ж створює небажаний ефект екзотизації, що представляє людей з цих груп дивними, надзвичайними, незвичними, іншими. Подібний контент містить ознаки дискримінації за кольором шкіри та етнічною приналежністю.






Сім’я – це група людей, об'єднаних родинними зв'язками. Це можуть бути: твоя мама, твій тато, твої дідусь і бабуся, твої брати чи сестри.

Сам підпис до малюнку (Які люди можуть бути у родині?) дає можливість залучити до обговорення також дітей, у яких немає цих членів родини.






Зображення робить «видимими» у суспільстві людей з інвалідністю, не як «тих, кого треба пожаліти», а  як активних особистостей, які мають свої перемоги та досягнення.






На ілюстрації показана історія хлопчика, який живе з мамою та її новим чоловіком, та регулярно відвідує свого тата. Приклад значно розширює уявлення дітей про варіації сімей, дає можливість відчути тим, хто проживають саме в таким сім`ях, що їхня «сімейна історія» не є чимось нетиповим або неправильним.






У «родинному дереві» зображена дитина, в якої є тільки мати. Ця ілюстрація дозволяє уникнути стигматизації дітей, у яких є тільки мати або батько, або які виховуються іншими родичами чи проживають у дитячих будинках.