«Політична попелюшка». Ким стала Світлана Тихановська за рік після початку протестів у Білорусі





Ще рік тому Тихановська категорично відмовлялася називати себе політиком, а експерти відводили їй символічну роль у протистоянні Олександру Лукашенку. Зараз вона зустрічається зі світовими лідерами і утримує Білорусь у фокусі світового порядку денного, пише Аліна Ісаченко, ВВС.

Минулого тижня Світлана Тихановська приїхала до Лондона, де зустрілася з прем'єр-міністром Борисом Джонсоном і поспілкувалася з білоруською діаспорою. Ще рік тому вона категорично відмовлялася називати себе політиком, а експерти відводили їй символічну роль у протистоянні Олександру Лукашенку. ВВС поставила їй кілька запитань і поговорила з політологами про те, як із домогосподарки Тихановська стала лідеркою у вигнанні і чому її від'їзд з Білорусі вважають стратегічною помилкою Лукашенка.

«Я не публічна людина, я не вмію говорити, у мене немає такої харизми, як у мого чоловіка». Так говорила Світлана Тихановська у своєму першому відеоінтерв'ю 4 серпня 2020 року. Під час спілкування з журналістами ВВС Світлана хвилювалася, робила довгі паузи і закривала обличчя руками.

Рік по тому лідерка білоруської опозиції впевнено увійшла до невеличкого приміщення, розташованого поблизу Вестмінстерського палацу в Лондоні. Пані Тихановську в строгому синьому костюмі оточувала група помічників та охоронців.

Вона піднялася на сцену, і, взявши до рук мікрофон, швидко вибачилася, що на зустріч у неї є лише пів години, подякувала білоруській діаспорі у Британії та обіцяла повернутися знову.

— Ми зібрали питання діаспори до вас і … Вибачте, я трошки нервую, — сказала, звертаючись до Тихановської, одна з організаторок заходу.

— Я теж, — посміхаючись, відповіла під оплески пані Тихановська.

Мати і дружина

До весни минулого року Світлана Тихановська була далека від політики. Вона закінчила педагогічний інститут у Мозирі (невелике місто на південному сході Білорусі) і жила, як говорила вона сама, звичайним життям з чоловіком Сергієм і двома дітьми.



У своїх інтерв'ю вона неодноразово повторювала, що для неї чоловік і сім'я — на першому місці, а свою кандидатуру в президенти вона висунула через порив любові до чоловіка. «Я домашня, я соромлюся дуже сильно, зараз люди на вулицях стали мене впізнавати, — зізнавалася рік тому пані Тихановська. — Всі говорять: куди ти лізеш, це ж не в ляльки гратися. Я все розумію, це не моя стихія».

Після того, як її чоловіка, популярного блогера з президентськими амбіціями, заарештували, вона висунулася замість нього — і те, що ЦВК зареєструвала її кандидатуру, стало несподіванкою навіть для неї самої.

«Лукашенко просто не міг повірити, що жінку здатні сприймати всерйоз», — говорила вона пізніше в одному з інтерв'ю. За офіційними даними, Світлана Тихановська, яка збирала багатотисячні мітинги на свою підтримку, набрала лише 10% і посіла друге місце після Лукашенка. Опозиція вважає її переможницею виборів.

11 серпня 2020 року, побоюючись за безпеку дітей і власну, пані Тихановська поїхала в Литву. Тоді деякі експерти говорили, що вона стала символічною фігурою і що на цьому її роль у політиці, швидше за все, закінчиться.

«Боротися не втомилася»

За останній рік Світлана Тихановська зустрілася із понад 30 світовими лідерами, включно з прем'єр-міністром Британії Борисом Джонсоном і президентом США Джо Байденом.

Багато в чому саме завдяки роботі її штабу проти представників влади і держпідприємств запровадили санкції, а Білорусь не зникає з міжнародного порядку денного.



«Тихановській вдалося утримати Білорусь у фокусі світової уваги, — сказав ВВС директор дослідницької програми зі східного сусідства ЄС і Росії Фінського інституту міжнародних відносин Аркадій Мошес. — Ми знаємо з досвіду інших країн, коли люди, виштовхнуті в еміграцію, дуже швидко втрачали цю увагу. В умовах ескалаційної політики Лукашенка Заходу доводиться все більше втягуватися у питання Білорусі, і в цьому контексті Тихановська стає природним партнером взаємодії».

За словами її речника, Тихановська робить дві-три робочі поїздки на місяць, вихідні намагається за можливості проводити з дітьми. Перебуваючи у Вільнюсі, вона проводить телефонні розмови з робочими об'єднаннями, активістами та іншими лідерами демократичного руху. Під час офіційних візитів і в Литві вона постійно в супроводі охорони.

«Це досить складне життя, до якого вона виявилася готовою, — каже керівник Вільного театру (білоруський театр, який базується в Лондоні) і директор Creative Politics Hub Микола Халезін. — Вона прагне не вантажити охорону — зайвий раз не вийти на вулицю, не піти в магазин. Коли ми зустрічаємося, я питаю: втомилася? Вона весь час каже: боротися не втомилася».



Пан Халезін, який був у складі делегації Світлани Тихановської під час візиту до США, вважає, що людські якості допомогли їй у політиці: за його словами, своєю щирістю вона обеззброює і викликає прихильність до себе багатьох світових лідерів.

«Світлана — добра, спокійна і приємна людина, від зустрічі з нею я отримую задоволення, — сказав ВВС пан Халезін. — При цьому вона може слухати фахівців, довіряти їм, але може і проявити характер і дуже жорстко наполягти на своїй позиції - буває, навіть гримнути».

«Коли ми були на Берлінському кінофестивалі, Світлана категорично відмовилася виходити на червону килимову доріжку, — згадує пан Халезін. — Її умовляли всі, аж до директора фестивалю. Прозвучало категоричне „ні“, тому що в Білорусі люди в тюрмах, „я не можу ходити по червоних доріжках“. Впаде режим — запрошуйте!».

«Для мене щодня триває боротьба, але ти йдеш вперед, ти борешся, тому що по-іншому вже не можеш», — сказала ВВС під час лондонського візиту пані Тихановська.



У Білорусі її оголосили у міжнародний розшук, і свого ставлення до неї Лукашенко не приховує. Під час нещодавньої зустрічі з чиновниками він обізвав Тихановську «дурепою» і «мерзотницею».

"Лукашенко зробив дві стратегічних помилки — спочатку зареєстрував Тихановську як кандидатку в президенти, а потім видворив її з країни. Я думаю, що він про це особисто шкодує, — вважає білоруський опозиційний політик Анатолій Лебедько. — Ця реакція — лакмусовий папірець значущості Тихановської. У нього таке роздратування, яке він просто не в змозі стримувати, при тому що він досвідчений політик".

Символ

Білоруські державні ЗМІ, а нещодавно й колишній головний редактор Nexta Роман Протасевич говорили про внутрішні чвари в колах опозиції - але самі опозиційні активісти й політологи це заперечують. Пан Лебедько вважає, що багато в чому це саме заслуга пані Тихановської.

«Завдяки тому, що Світлана Тихановська має легітимність мільйонів громадян Білорусі, вона запобігає цьому розколу. Своїм визнанням всередині країни і за її межами вона чітко дає зрозуміти, що існують різні політичні групи, але є один центр прийняття рішень», — вважає пан Лебедько.



«Інші демократичні сили визнають символічне лідерство Тихановської й намагаються не суперечити ініціативам її штабу, а також проводять суміжні ініціативи, наприклад, голосування за конституцію, — зазначає засновник аналітичного агентства Sense Analytics Артем Шрайбман. — Великих розбіжностей ми серед них не бачимо, скоріше це філії одного руху».

Про себе як символ пані Тихановська говорила й рік тому. «Я не політик, і я не президентка в повному розумінні цього слова. Немає у мене ані тих амбіцій, ані якостей, ані знань. Національний лідер — значить національний символ. Світлана Тихановська стала символом змін», — сказала вона в інтерв'ю ВВС 21 серпня минулого року.

Пан Лебедько називає пані Тихановську «політичною попелюшкою», яка протягом дуже короткого часу пережила дивовижне перетворення — з домашньої жінки на людину, яка впливає на майбутнє країни і говорить зрозумілою для білорусів мовою.

«Я зрозумів, що люди, які довго в політиці, відірвалися від реальності і, напевно, потрібен був прихід людини, яка приземляє, — міркує пан Лебедько. — Для когось із політологічною освітою те, як вона говорить, може виглядати спрощено і наївно, але це те, що набагато ближче сьогодні білорусам».

Ініціативи всередині країни

Однак вплив Тихановської на життя в Білорусі сильно обмежений. На відміну від міжнародної діяльності, більшість ініціатив, до яких закликав її штаб всередині країни, провалилися: національний страйк швидко придушили, заклик до початку весняних протестів не викликав серед білорусів ентузіазму, а силовики, яких особисто Тихановська неодноразово закликала стати на бік народу, залишилися лояльні Лукашенкові.



«Усередині країни у неї реальних важелів впливу на ситуацію немає, вона це прекрасно розуміє: це якраз проявилося в тому, що її ініціативи не спрацювали, — вважає пан Шрайбман. — Люди виявилися не готовими ризикувати своєю безпекою і свободою, принаймні на момент цих закликів. Мабуть, уже не було віри в те, що перемога так легко досяжна, ставки виявилися занадто високими».

З самого початку протестів пані Тихановська підкреслювала, що народний спротив має носити мирний характер. В цілому таким він і залишався, проте за останній рік, за підрахунками правозахисного центру «Весна», кілька десятків тисяч чоловік арештували, тисячі зазнали тортур і репресій, кількість політв'язнів перевищила 600 осіб. У Білорусі майже повністю ліквідовані незалежні засоби масової інформації та правозахисні організації, а розмови про політику тепер відбуваються пошепки і за закритими дверима.

Озираючись назад, які уроки Світлана Тихановська винесла з того, що сталося і що, на її погляд, слід було зробити по-іншому? «Можна багато чого було зробити по-іншому, а можна було і не робити, зараз вже нічого не зміниш. І що зроблено, то зроблено, — відповідає вона. — Це дуже велика заслуга білорусів, що вже цілий рік люди б’ються, і ось ця рішучість залишається, вона нікуди не йде».

Джерело