Гендерночутливе дошкілля: наочність без стереотипів



Фрагмент наочності «Я у дитячому садочку»


Протягом двох років у Харкові реалізовувався проєкт «Гендерночутливе дошкілля», спрямований на занурення у життєдіяльність закладів дошкільної освіти. Семеро фахівчинь і фахівців з питань недискримінації в освіті вивчали, як саме дитсадок сприяє дискримінації та формуванню у дітей гендерних й інших стереотипів.


За результатами проєкту буде видана книга, яка нині готується до друку: в ній описано всі стереотипні та дискримінаційні аспекти, які експертне коло побачило в закладах дошкільної освіти і які впливають на дитину. Про книгу ви можете прочитати більш докладно ось у цій статті.

Іншою важливою складовою проєкту стала розробка гендерночутливої наочності для дошкілля.

За творчим задумом фахівчині проєкту Ольги Андрусик дизайнерка Ірина Стасюк створила серію плакатів – інформаційно-ілюстративних матеріалів, які призначені для використання в освітньому процесі закладів дошкільної освіти і які не містять стереотипних та дискримінаційних зображень і текстів.

На жаль, плакатів, які б не транслювали стереотипи, знайти в дошкіллі вкрай складно. Хлопчиків тут найчастіше зображують як забіяк. Переважно саме вони перебігають дорогу у невстановлених місцях, граються з сірниками, підпалюють траву або ж б'ються. Натомість дівчатка на плакатах завжди все роблять правильно. Ольга Андрусик розповідає, що з наочності неодмінно треба прибрати всі зображення, де діти порушують дисципліну і правила. Натомість показувати дітям приклади правильної поведінки у небезпечних ситуаціях.

– Діти дошкільного віку не вміють читати. І коли на плакатах написано «Не перебігай дорогу», діти цього не розуміють. Вони бачать: дитина біжить через дорогу, і є ризик, що в реальній ситуації саме так вони і вчинять. Тому ми вирішили зробити такі плакати, які без слів, без написів показували б дітям, як правильно потрібно робити ті чи інші дії. Припустимо, на одному з плакатів «Моя безпека» ми зобразили, як на зелений сигнал світлофору діти переходять дорогу разом з дорослими, – розповідає Ольга Андрусик.

На традиційній наочності, що присвячена домашнім обов’язкам, певні дії – поратися по дому, мити посуд або готувати – «закріплені» за дівчатками. А забивати гвіздки, носити дрова або щось ремонтувати – це вже виконують з татами хлоп’ята. Хлопчики – замазури, дівчатка – охайні.

А от на щойно розроблених плакатах «Я у дитячому садку», «Моя безпека», «Моя чистота» і «Мої домашні обов’язки» розробниця і дизайнерка прибрали ці та інші стереотипи. У серії зображень «Мої домашні обов’язки», де дитина поливає квіти, заправляє постіль, прибирає в домі, збирає іграшки, взагалі використано оригінальний хід: дитина зображена таким чином, щоб за її зовнішністю не можна було зрозуміти, це дівчинка чи хлопчик.


Фрагмент наочності «Моя безпека»


– Ми хотіли зобразити одну дитину, яка буде одночасно схожою і на хлопчика, і на дівчинку. Вона у штанцях, з короткою зачіскою і займається різною домашньою роботою, яку можуть доручити дитині 4-5 років. Спершу ескізи, які я робила, не дуже вдалися, там дитина більше на хлопчика була схожа, а от зараз малюнки більше гендернонейтральні. Так ми намагались показати, що цю хатню роботу може виконувати будь-хто, – розповідає Ірина Стасюк.

У серії плакатів «Я у дитячому садку» дівчатка і хлопчики спільно чергують, граються, відвідують заняття... На постерах під загальною назвою «Моя чистота» зображено, що і хлопчик, і дівчинка мають бути охайними і вміти доглядати за собою.

На усіх плакатах малят зобразили так, щоб «зчитувалася» їхня різна етнічна приналежність, також діти мають різні статуру, довжину і колір волосся… Так було зроблено для того, щоб різні діти змогли «впізнати себе».

Подібні гендерночутливі постери команда ГІАЦ «КРОНА» вже розробляла кілька років тому, коли проводила Гендерний освітній експеримент у школах Харківщини. З цією наочністю можна ознайомитися за посиланням.

А нову наочність для дитсадків можна вільно завантажити (і далі роздрукувати для користування у закладах дошкільної освіти) з офіційного сайту ГІАЦ «КРОНА» за цим посиланням.

Авторка: Аліна Курлович