Я хотіла розвінчати міфи про «разведенок». Письменниця Ірена Карпа – про новий фільм «Сусідка» за її сценарієм





У Києві розпочалися зйомки романтичної комедії «Сусідка», сценарій до якої написала письменниця, музикантка, журналістка Ірена Карпа. А уже восени українці зможуть прослухати аудіосеріал авторки під назвою «Вісім».

Як готувалася до написання сценарію, як тривають зйомки фільми і наскільки сценаристка залучена до процесу, а також про реліз аудіосеріалу Ірена Карпа розповіла Радіо НВ.

— Хочемо почати з того, а як письменниці писати не книгу, а сценарій?

— Дуже цікаво. Завжди хотіла це зробити, навіть закінчила кіношколу в Парижі. Навчання стосувалося не комедії, а конструкції інтриги, але потім уже в Києві заочно пройшла курс Стіва Карелла, якщо пам’ятаєте, його комедію 40-річний цнотливець. Автор цієї комедії дуже класно пояснює, як їх робити.

— Якщо говорити про тему комедії, як вона з’явилася? Чому Сусідка, чому ловеласи?

— Така історія мого життя. Вона про те, що французькою називається famille composite. Це коли, наприклад, у жінки вже є свої діти, у чоловіка є свої діти. Те, що у нашому народі дуже доброму і патерналістському називається «з причепом». І от у нас перша робоча назва була Сусідка з причепом. Дуже хотілося розвінчати ці дурнуваті міфи «баба з дітьми — розвєдьонка, бита, крашена»… Тобто комедія-то, звичайно, смішна і це ромком, але соціальний компонент ніхто не скасовував. Мені дуже хотілось би говорити прямо, що ніколи не пізно, що наявність дітей — не є перешкодою для того, щоб створити родину в будь-якому віці з тим чоловіком, який тобі буде дійсно близький. Комедію ми робимо легку і знущаємося з мачо, ми його перевиховуємо.

— Наскільки ви залучені до знімального процесу, на що можете впливати, що, можливо, найдивніше у всій цій не письменницькій роботі?

— Дуже сподобалося бути присутньою на кастингу. Мені зараз всі актори подобаються. Продюсер Леся Ногіна, ми з нею весь час на зв’язку. Вона впливала і на письменницький процес. І так само мене запитували, чи підходить цей актор, чи не підходить під той образ. Колегіально все узгоджувалося. І у фільмі зображено дитинство героя в 1990-ті (ці жаті костюми, не знаю, чи ви їх пам’ятаєте), тому що нашим героям по 35 років. Це дуже смішно, тому що наші герої родом із Тернопільщини, а актори всі, як на зло, хто з Криму, хто з Одеси. Їм треба пояснювати інколи, як говорити певні речі, що це значить, але нічого, справляються. Їм важко інколи вимовляти «ч» і «щ». Якщо буде надто лізти літературщина, це не я, це все класична акторська освіта. Але тримаємо пальці схрещеними, комедія добра, така, яку кожен з нас хоче подивитися на Різдво. Абсолютно без претензій на вічність, але її задача розсмішити людей, і зробити так, щоб люди ще й подумали, і їм стало краще в їхньому щоденному житті.

— Про біль сценаристки. Часто те, що ти написала, виглядає зовсім не так, як ти планувала. Чи долучаєшся ти до того, аби такого не траплялося на знімальному майданчику?

— Я зараз в Іспанії, а знімальний майданчик в Україні, тому я не можу втручатися. Я би, ясно, що втручалася, мабуть, набагато більше. Але я із тих сценаристів, які дають акторам право розмовляти більше так, як їм притаманно. Якщо не втрачається суть жарту, суть меседжу, то мені важливо, щоб цей герой звучав природніше, щоб актор через себе пропускав цю роль. І потім я, звичайно, буду дивитися чорновий монтаж. Будемо щось вичищати, перезнімати, дознімати.

— На MEGOGO скоро виходить восьмисерійний художній аудіосеріал. Це теж інакший формат, не письменницький. Як це писати для аудіо-формату?

— Це дуже незвичний для мене проект. Там дійсно якісь такі макабричні містичні історії. Я їх писала ще в перший локдаун. Я написала спочатку оповідання, потім це планувалася аудіокнига, потім подумали, що буде зовсім мрачно. І уже команді MEGOGO прийшло в голову розписати все по ролях. Дійсно це дуже круто звучить, мене вразило. Це вже заслуга абсолютно режисерки та продюсерів, які займалися аудіосеріалом. Коли в тебе є репліки, ти начебто дивишся кіно з закритими очима: є музика, є інтершуми. Це таке, як, напевно, колись — до появи телебачення, коли люди вечорами слухали радіо.

— А це вже можна слухати? Коли реліз аудіосеріалу?

— Мав бути 8 серпня, перенесли, здається, на 6 вересня. Тобто ось-ось вже буде реліз. І можна буде слухати. І я вас запрошую. Називається Вісім, тому що там вісім історій. Якісь смішніші, якісь страшніші, але здебільшого про якихось дуже-дуже дивних особистостей.

Джерело