Що важливо знати про Майю Санду - першу жінку на посаді президента Молдови





48-річна економістка Майя Санду обрана новим президентом Молдови - у другому турі виборів вона перемогла чинного главу держави Ігоря Додона, який керував країною з 2016 року.

За підсумками голосування 15 листопада Санду випередила Додона на 15%. Її підтримали 57,75% виборців, тоді як чинного президента — 42,25%.

НВ розповідає про головні факти біографії Майї Санду, яка стане першою жінкою-президентом в історії незалежної Молдови та має намір зблизити її з ЄС.


Економіст із гарвардським дипломом

Майя Санду народилася в одному із сіл Фалештського району Молдови, який розташований у північно-західній частині країни та межує з Румунією. Її мама викладала в школі, а батько був ветеринарним лікарем. До 17 років, коли вона вступила до вишу в Кишиневі, Санду жила на своїй малій батьківщині.

Санду отримала економічну освіту, причому захистила кілька дипломів не лише в Молдові, але й на Заході.

У роки розвалу СРСР вона навчалася в Академії економічної освіти Молдови, пізніше в другій половині 90-х вивчала міжнародні відносини в Академії держуправління при президенті Молдови. У 2010 році Санду закінчила Школу управління ім. Джона Ф. Кеннеді (також відома як Гарвардська школа Кеннеді — один з факультетів Гарвардського університету, який готує фахівців у галузі держуправління, економічного розвитку та політології).


Кар'єра у Світовому банку та в Мінекономіки Молдови

Свою кар'єру економіста, а згодом і політика Майя Санду від початку орієнтувала на співпрацю Молдови з країнами Європи та Заходу.

У 1994 році вона отримала посаду головного спеціаліста в департаменті зовнішньоекономічних відносин Мінекономіки Молдови. Тоді Санду керувала відділом, який відповідав за співпрацю країни з Європейським Союзом та державами Чорноморського басейну.

Уже в 1996 році вона стала консультантом, а незабаром і фактичним заступником керівника головного управління Мінекономіки щодо співпраці з міжнародними економічними організаціями.

Наприкінці 90-х — на початку 2000-х працювала в представництві Світового банку в Молдові, обіймаючи посаду консультанта, а потім — економіста. Після декількох років роботи в молдавських держструктурах вона знову повернулася до Світового банку (СБ) — тепер уже до вашингтонського офісу цієї організації як радник виконавчого директора СБ (2010−2012 роки).

До цього (у 2005−2009 роках) Санду встигла очолити управління макроекономічної політики та програм розвитку Мінекономіки Молдови, потім координувала програми ООН з розвитку в Молдові, а згодом обіймала посаду консультанта з реформи центрального публічного управління у своїй країні.


Шлях у політиці: міністр-реформатор, керівник уряду, кандидат у президенти

У 2012 році Майя Санду вперше увійшла до складу уряду Молдови — три роки вона керувала Міністерством освіти. За цей час вона ініціювала низку реформ: було посилено правила проведення національних іспитів (зокрема завдяки технічному оснащенню центрів екзаменації), розроблено проєкт нового Кодексу про освіту.

«Я бачила, як працюють у цивілізованих країнах, і я повернулася додому, щоб внести свій внесок у розвиток країни», — розповідала вона про повернення до Молдови після досвіду роботи у Вашингтоні.

Санду наполягала на обов’язковості середньої освіти до 18 років, необхідності повсюдного вивчення англійської мови (тоді як російську пропонувала зробити факультативною — сама вона спілкується переважно мовою своєї країни). Крім того, міністр пропонувала адаптувати систему оцінок у вишах до європейської системи та намагалася провести низку інших реформ.

Уже тоді, після кількох років роботи Майї Санду в уряді, Ліберально-демократична партія Молдови вперше висувала її на посаду прем'єр-міністра країни. Однак цю посаду вона отримала лише через кілька років.

Пішовши з посади міністра у 2015-му, всі наступні роки залишалася однією з найпомітніших і найвпливовіших проєвропейських фігур у політиці Молдови.

Наприкінці 2015 року Санду оголосила про створення власного проєвропейського політичного руху Зроби крок з Майєю Санду, який пізніше був перетворений на партію Дія і солідарність.

У 2016 році вона вперше висунула свою кандидатуру на виборах президента Молдови. Тоді Санду стала єдиним кандидатом від правоцентристських опозиційних сил країни і з результатом у 38,71% голосів посіла друге місце, вийшовши до другого туру. Чотири роки тому її суперником у вирішальний день голосування був Ігор Додон — однак тоді Санду програла, і Додон був обраний президентом Молдови.

15 листопада 2020 року в аналогічному протистоянні перемогла вже Санду: як кандидат від партії Дія і солідарність вона випередила Додона майже на 4% в першому турі виборів і на 15% — у другому.

Перед цим тріумфом останньою політичною вершиною Санду було крісло прем'єр-міністра Молдови у 2019 році, хоча попрацювати на цій посаді їй вдалося лише кілька місяців і не без проблем. Тоді після парламентських виборів партія Майї Санду пройшла до парламенту країни, а саму її після довгих коаліційних переговорів обрали главою уряду. Однак попередній Кабмін Павла Філіпа відмовився йти у відставку і навіть спробував розпустити новообраний парламент — скориставшись повноваженнями в.о. президента після тимчасового відсторонення Ігоря Додона за рішенням суду. Лише після протестів і тиску кількох європейських держав — зокрема Франції, Німеччини та Великої Британії, які підтримали уряд Майї Санду, — Павло Філіп пішов з посади прем'єра.

Однак уже в листопаді 2019 року парламент Молдови виніс вотум недовіри уряду Санду — після ініціативи з реформування законодавства, що визначає процедуру обрання генпрокурора країни.


Родина і статки

Майя Санду неодружена, дітей у неї немає. У Кишиневі вона живе у двокімнатній квартирі площею близько 70 квадратних метрів — і в нещодавньому інтерв'ю Дмитру Гордону заявила, що переїжджати з неї в разі перемоги на виборах не буде.

«Це правда, і я не збираюся нікуди переїжджати після того, як стану президентом. Я не буду витрачати державні гроші на резиденції», — пообіцяла Санду.

Пересувається вона на автомобілі Toyota Rav 4 2007 року випуску.


Що означає перемога Санду на виборах президента

Переконливу перемогу Майї Санду в другому турі президентських виборів 2020 року західна преса розцінює як завоювання проєвропейських сил Молдови.

Associated Press нагадує, що Санду виступає за тісніші зв’язки з Європейським Союзом і пише про її «рішучу перемогу над проросійським» Ігорем Додоном. Агентство відзначає, що президентські вибори в Молдові розглядалися як свого роду «референдум щодо двох різних бачень майбутнього цієї маленької східноєвропейської країни». Такими двома векторами АР називає проєвропейський і проросійський рухи в Молдові.

Ймовірно, що Майя Санду зможе вдихнути нове життя в перший з них. У 2014 році, коли країною керувала прозахідна коаліція, Молдова підписала угоду про тісніші політичні та економічні зв’язки з Євросоюзом. Однак відтоді Брюссель все частіше критикував прогрес Молдови в проведенні реформ, нагадує АР.

ВВС характеризує поразку Додона як «принизливу для Кремля», оскільки президент РФ Володимир Путін відкрито підтримував чинного президента країни на цих виборах. «Це було голосування про те, на що варто орієнтуватися Молдові — Схід чи Захід», — констатує ВВС.

Під час виборчої кампанії Санду обіцяла зробити своїм пріоритетним завданням боротьбу з корупцією і спробувати об'єднати країну. Однак їй доведеться протистояти й іншим проблемам, серед яких пандемія коронавірусу і слабка економіка (Молдова залишається однією з найбідніших країн Європи). Майя Санду обіцяла залучити до країни кредитування західних фінансових інститутів.

Крім того, вона планує знайти можливість оголосити в країні дострокові вибори, щоб отримати проєвропейську більшість і в парламенті, де зараз проросійські сили контролюють 51 зі 101 місця.

Джерело