Що приготувала жінкам України пенсійна реформа




Верховна рада України прийняла за основу законопроект пенсійної реформи, це означає, що у другому читанні можливі якісь уточнення, але принципові його положення змінюватись не будуть. І якщо вам здається, що до пенсії ще далеко, то принаймні ознайомтесь з тими реаліями, у яких ви будете жити за якихось 10-20 років.

До речі, несподіване зрівняння пенсійного віку чоловіків та жінок у Великобританії викликало неабияке обурення серед літніх британок, а нове підвищення пенсійного віку до 68 років спричинило щось подібне до шоку: новий закон торкнеться тих британців, що народились в період з 1970 по 1978 рік, і багато хто з них вважає, що навіть за величезної любові до своєї роботи ніхто не може бути впевненим, що в такому віці нікого не підведе здоров`я, а роботодавці перестануть надавати перевагу молодшим співробітникам. Зауважте, що середня тривалість життя у Великобританії — 79,0 років (чоловіки — 76,52, жінки — 81,63), а в Україні — 68,25 років (чоловіки — 62,37, жінки — 74,5).

Прогнози для українських жінок

Закон про підвищення пенсій не було прийнято, адже він потребуватиме урізання прав значної кількості працівників, передусім, молодих жінок. Недоліки урядової пенсійної реформи визнали у Головному науково-експертному управлінні ВР та профільному Комітеті з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення. Є ризик, що реформа принесе тимчасову економію та призведе до ще більшого виключення жінок зі світу праці.

Законопроект №6614 передбачає вихід жінок на пенсію у віці 60 років та при наявності 30 років страхового стажу. У повній мірі реформу відчують на собі жінки, яким ще не виповнилось 56 років (жінки старше 42 років мають право вийти на пенсію у перехідний період, якщо вони зайняті на найшкідливіших роботах). На думку ГНЕУ, цей показник «є завеликим не тільки для визначення права на пенсію, а й для встановлення мінімального розміру пенсії». Профільний комітет ВР висловлюється більш критично: більшість із тих, хто працював після 1990 року, не зможуть вийти на пенсію у віці 60 років, адже працювали у тіні або за кордоном. Серед специфічних новацій – право на пільгових умовах пенсійного забезпечення для жінок, які працюють у сільському господарстві та виховали п’ятеро дітей.

Загальновизнаним є те, що саме жінки змушені працювати у тіньовому секторі. Таким чином, набрати 30 років стажу для багатьох з них уявляється розкішшю. Водночас є і сфери, у яких внесок жінок дуже відчутний. Мова про бюджетний сектор. Згідно даних 2015 року, жінки складають 75% від загальної кількості державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування (понад 285 тис. осіб). Пропонована реформа не призведе до суттєвої економії, але стане негативним сигналом, що зменшить мотивацію до роботи.

Попередні реформи не мали жодного впливу на пенсійну систему, якщо не вважати таким впливом відкладення рішення про народження дітей жінками, зайнятими на шкідливих роботах. З поміж ефектів пропонованої реформи називається ще більша тінізація праці та збільшення трудової еміграції. Менш драматичні прогнози полягають у тому, що знайти роботу жінкам похилого віку буде важче. Звернімо увагу і на урядовий проект закону «Про активізацію пошуку роботи безробітних та шукачів роботи», за яким додаткові гарантії по працевлаштуванню матимуть особи, яким до пенсії лишилось 5 років, а не 10 як зараз. Приміром, лише жінки у віці понад 55 років зможуть бути працевлаштовані за рахунок броні, хоча вже після 40 років знайти роботу жінкам складно.

Якщо звернутись до міжнародного досвіду, то Україна певною мірою наслідує існуючі тренди. Згідно даних Міжнародної організації праці, по всьому світу частка жінок, охоплених пенсійним забезпеченням, на 10% нижча, аніж чоловіків. Ці причини багатьом відомі: кар’єра жінок переривається, вони працюють в АПК, самозайнятими чи домогосподарками. Майже 65% людей, що перевищують пенсійний вік без будь-яких постійних пенсій, є жінками (200 млн осіб). Відповідно до іншого дослідження МОП, у багатьох країнах з високим рівнем неформальної економіки, на пенсію може розраховувати лише меншість населення. Через відсутність чи неадекватний розмір пенсій більшості доводиться працювати «до тих пір, поки вони можуть» (часто у прекарних умовах).

Таким чином ми ризикуємо наблизитись до цих усереднених показників, що стали результатом неоліберальних реформ по всьому світу, а саме глобальної тенденції до підвищення пенсійного віку без огляду на збільшення тривалості життя. Лише розвинені країни перейшли до автоматичної прив’язки пенсійного віку до тривалості життя (вперше такий крок зробила Данія). Напевно, така ситуація вимагала б не зрівняння чоловіків та жінок у питанні пенсійного віку, а розробки спеціальних заходів із стимулювання залученості жінок до соціального страхування.

Боротися слід з тіньовою зайнятістю, а не підвищувати пенсійний вік для фіскальної економії. Потрібно створювати позитивні стимули для подовження трудового життя. Наприклад, у Словенії пенсіонери мають додаткові гарантії на роботі: довша відпустка, відсутність випробування тощо. Необхідні стимули, які б дозволяли виходити на пенсію матерям раніше. Також до роботи жінок стимулював би рівномірний розподіл сімейних обов’язків (надання «непередаваної» відпустки батьку) та можливість працювати/підвищувати кваліфікацію протягом декретної відпустки.

Віталій Дудін, активіст “Соціального руху“, експерт Центру соціальних і трудових досліджень, висвітлює на порталі Womo.ua основні перспективи майбутніх українських пенсіонерок.

Джерело