Дошкілля крізь «гендерні окуляри»: історія створення однієї книги


Яким не має бути виховання

«Гендерночутливе дошкілля»: у Харкові та області експертна з питань недискримінації команда впродовж двох років вивчала заклади дошкільної освіти, аби дізнатися, наскільки сучасний дитсадок формує у дітей гендерні стереотипи. Занурювалися в освітні програми, простір і організацію закладів, свята та заняття, виховательську роботу... Результати проєкту увійдуть до нової книги від ГІАЦ «КРОНА», аналогів якої в Україні ще не було. На її сторінках докладно опишуть, що саме заважає дошкільнятам розвиватись без стереотипів, що взагалі може призвести до сумних наслідків і, власне, чому. Фахівчині і фахівці поділилися з нами, до яких висновків вони дійшли, побувавши в дитсадках, та що в підсумку увійде до книги.



«Садочок сірий як асфальт»

Щоранку ви відводите дитину до дитячого садочка. Вдягаєте за власним смаком, кидаєте у портфелик іграшку і навряд чи замислюєтесь, як саме її виховують у закладі дошкільної освіти. Звісно, про виховательок зібрані численні рекомендації від знайомих, які вже «здали» на виховання дитя, а сам заклад наче має схвальні відгуки... Утім найімовірніше на цьому ваші знання вичерпаються.

«Садочок сірий як асфальт», – таку фразу сказав бабусі трирічний онук, коли розповідав про свій звичайний день. Дитині геть не хотілося туди йти, бо перше, що він бачив, – сіра будівля. Хлопчина мав відпустити теплу руку матері та звикнути до нового дому, друзів, дорослих, які відтепер гралися з ним удень замість рідних. Цю історію розповіла співаторка книги Валентина Какадій.

Але, окрім сірих стін, у дитсадку є значно більше «прихованих історій», які можуть вплинути на небажання дитини перебувати в його стінах.

Одним із завдань пані Валентини було побути спостерігачкою у дитсадках і провести цілий день із дошкільнятами: від ранку до моменту, коли дитину забирають батьки. Жінка побачила, що виховательки прикрашають кімнати малюнками, іграшками та плакатами, наклеюють наліпки на шафки та підписують парти. І хоча наміри у цих людей добрі, вони навіть не здогадуються, що добирають стереотипні зображення, і у майбутньому це може завадити дітям стати щасливими та успішними.


Колір обмежень

У більшості дитсадків дітей розділяють за статтю навіть у звичайнісіньких ігрових зонах. Якщо у куточку стоять машинки, конструктор та м’ячі, то передбачається, що тут гратимуться хлопчики, а куточок оформлять блакитним кольором. Якщо ж куточок з ляльками, кухонним набором, перукарнею та візочками, а всі іграшки рожевого кольору, то це куток для дівчаток.

– Коли ми заходимо до садка, насамперед увагу привертає колір. «Хлопчачі» зони частіше пофарбовані у синій, а «дівчачі» – у відтінки рожевого. Зони для хлопчиків більші, для дівчаток виокремлюють маленький усамітнений столик, – розповідає пані Валентина.

Особливо здивувало спостерічку те, що навіть папки, які купує завгосп, лише двох кольорів. І, звісно, на одних зображені супергерої, а на інших – принцеси. Та що там! Навіть дитячі горщики лише двох кольорів, хоча фарба навряд чи зробить їх зручнішими.

Якби ж це був просто колір, який не несе навантаження сенсів та розподілів у подальшому житті людини...  Однак у суспільстві ці два кольори асоціюються з певними ролями, які мають виконувати хлопці і дівчата. За допомогою цих кольорів дітей «розкладають по шухлядках»: у першій «заховані» сила, мужність, влада, кар’єра, гроші, подорожі, у другій – чуйність, слабкість, гнучкість, вдале заміжжя, материнство, «домашнє вогнище»…



Через брак знань та стереотипи людям складно зрозуміти, що всі дівчатка між собою різні, і всі хлопчики між собою також різні: за вподобаннями, здібностями, інтересами, фізичним розвитком… Ну що робити дівчинці, яка мріє побачити світ та збудувати кар’єру, у рожевій шухлядці? Або що робити хлопчику у блакитній, коли його тягне, скажімо, займатися балетом? Лише сподіватися на те, що дорослі нарешті почнуть будувати чутливу до реальних потреб дитини освіту, яка дасть дітям можливість стати тими, ким вони дійсно хочуть бути.


З різних планет, а мова одна

Фахівчині проєкту наскрізно у закладах дошкільної освіти бачили сегрегацію. Діти часто граються роздільно: хлоп’ятам дозволяють лазити по турнікетах і бігати, а дівчаткам пропонують пограти у більш статичні ігри, наприклад, з ляльками. Таким чином, діти різної статі розвиваються по-різному.

– Дівчатка знаходяться у більш спокійному стані, менше розвивають свій фізичний потенціал. Та для дитини такого віку просто тихенько сидіти неприродно. Хлопчики захоплюють більшу частину території і активно її освоюють, а отже, тренують лідерські якості, фізичну силу, витривалість, спритність. Але при цьому їм важче виконувати завдання, які вимагають посидючості, концентрації та більш спокійного ставлення. Дівчатка «відточують» умовно традиційні жіночі якості, – розповідає співавторка книги Ганна Єфімцева.



Так само і на заняттях: дівчаток заохочують до творчості, а хлопчиків – до математики. Хвалять за старанність дівчаток, а за фізичні успіхи – хлопчиків.

– На фізкультурі активним хлопчикам кажуть: «Як ти високо заліз драбиною!». А дівчаток застерігають: «Ой-ой-ой, не лізь високо: впадеш!». Тобто акцентують увагу на тому, що хлопчики повинні бути активними і рухливими, розвиненими фізично, і що вони ЦЕ МОЖУТЬ! Дівчаток недооцінюють і не заохочують, а отже – стримують їхній розвиток, – пояснює співредакторка і співавторка книги Ольга Андрусик.

Експертки радять організовувати прогулянки і заняття таким чином, щоб дівчатка з хлопчиками однаково були задіяні у різних видах ігор та проводили більше спільних руханок, де могли б спілкуватися одне з одним. Оскільки всебічний розвиток відповідно до реальних потреб не завадить жодній дитині, дітей треба вчити виконувати різні обов’язки паритетно.

– Діти можуть вирости з такими гендерними стереотипами: він головний, він сильніший, він має забезпечувати родину і, відповідно, бути «командиром». А потім у дорослому віці ми вже боремося з наслідками цих помилкових суджень, як-от з насильством. Щоправда, у суспільстві поки що немає розуміння, звідки «ноги ростуть», – каже співавторка книги Тетяна Дрожжина.

Те, що дітей сегрегують за статтю, призводить до сумних наслідків у більш дорослому віці.

– Все те, що ми побачили, на жаль, призводить до гендерної нерівності, до непорозумінь між двома статями, бо спільного у них стає все менше і менше, а різного – все більше. І при цьому з усіх боків лунає, що хлопці і дівчата мають розуміти одне одного. З якого дива? Вони сегреговані, і чудес не буває, – розповідає керівник проєкту і співредактор книги Олег Марущенко.

Було б значно простіше, якби у дитсадку дівчаток і хлопчиків не виховували настільки різними.

Про програми розвитку дітей, якими користуються у закладах дошкільної освіти, ви можете більш докладно дізнатися з відео. У них закладено низку стереотипів.




Чужий простір

Зображень дівчаток на плакатах та іншій наочності у закладах дошкільної освіти в рази менше, аніж хлопчиків. Тому дівчатка просто не бачать себе у просторі дитячого садка і можуть не відчувати, що він також належить і їм. Натомість головними героями постерів стають хлопчики.  Щоправда, їм тут приписують погану поведінку: на плакатах з безпеки життєдіяльності їх зображують порушниками. Якщо хтось перебігає дорогу в забороненому місці, палить траву чи б’ється – це обов'язково буде хлопчик. У поодиноких випадках, коли дівчинка потрапляє на плакат, вона або завжди все робить правильно, або просто бездіє. І така модель поведінки транслюється у діях і словах дорослих: за тим, аби дівчинка не порушувала дисципліну, здається, слідкує весь світ, а найменша провинність суворо карається. У неї наче «відбирають» розуміння ініціативності та власної сили, а у хлопчика – право бути слухняною дитиною, якій не треба поводитися як шибайголова, щоб завоювати повагу однолітків.

Про наочність у дитсадку ви можете дізнатися більш докладно, перейшовши за посиланням.

У стінах, де ви (батьки) буваєте по кілька хвилин двічі на день і кілька разів на рік на свята, ваших дітей найчастіше формують відповідно до статево-рольового підходу. І до школи у них вже сформується певна картина світу: вони будуть чітко розуміти, які ролі мають виконувати, а які є «чужими». Хлопці затямлять, що, наприклад, доглядати за немовлям соромно, дотримуватися дисципліни не обов'язково, а прибирати і бути охайними – то взагалі не їхня справа, бо все зроблять за них. Дівчаткам же буде складно позбавитися «рожевих окулярів». Дівчинку з самісінького дитинства вчать бути слухняною, чемною, до всіх доброю, йти на поступки і спокійно очікувати (дива, принца тощо). Коли вона виросте, то зрозуміє, що для досягнення успіху треба наполегливо працювати, виявляти ініціативу та іноді йти проти «призначених» ролей, не бути примірною дівчинкою.


Чоловікам зась!

– У дитсадку працюють виключно жінки, – розповідає Тетяна Дрожжина. - Так склалось споконвіку. Ну, як споконвіку?! Насправді, цьому теж є дуже логічне пояснення. Справа у тому, що традиції нашої культури вже давно закріпили виховання дитини саме за жінкою. Для чоловіка це начебто неприпустиме заняття. Були випадки, коли хлопці з педуніверситету приходили влаштовуватися на роботу вихователями. Їм відмовляли, а про їхні історії працевлаштування й досі ходять справжні легенди і поширюються гіпотези: для ЧОГО(?) ж ВІН хотів працювати у садку? Однак те, що діти не бачать чоловіків у закладі дошкільної освіти, теж закріплює уявлення про «машинково-лялькові полюси», гендерно стереотипний розподіл ролей і обов’язків.




Якою буде книга

Як саме дитсадок формує стереотипи у дітей, можна буде більше дізнатися на сторінках книги, робоча назва якої – «Гендерні будні дошкілля». До авторського колективу увійшли шестеро осіб, які мають багаторічний досвід досліджень стереотипів і дискримінації в освіті: Ольга Андрусик, Тетяна Дрожжина, Ганна Єфімцева, Валентина Какадій, Олег Марущенко і Ольга Рассказова. Книга пишеться доступною мовою, про доволі складні явища авторський колектив розповідає на її сторінках просто, що вже стало впізнаваним стилем усіх видань для освітян від ГІАЦ «КРОНА».

– Нова книга складатиметься з коротких замальовок, експертних пошуків, результатів спостережень і аналізу, коментарів, цитат, ілюстрацій зі сценами з життя дитсадка. Зміст книги розкрито за допомогою пір року: осінь, зима, весна,  літо... Дошкілля живе саме так – циклічно. Нам здалося цікавим пройтися разом з героями та героїнями книги маршрутом навчального року… – розповідає Олег Марущенко.

Книга буде корисною усім, хто працюють у дошкільній освіті, а також батьківству, бабусям і дідусям, студентству закладів вищої педагогічної освіти. У електронному варіанті книжка з’явиться незабаром – слідкуйте за повідомленнями на офіційних ресурсах ГІАЦ «КРОНА».

АВТОРКА: АЛІНА КУРЛОВИЧ

Усі фото взяті з інтернет-джерел