Г

– комплекс культурних і соціальних характеристик, що охоплює всі сфери діяльності людини. Гендер неоднаково осмислюється й трактується на різноманітних етапах розвитку гендерної теорії,  котрі як змінюють один одного, так і функціонують паралельно.  На сучасному етапі розвитку гендерної теорії бажаним до використання є останнє з наведених тут  означень.

1. На «догендерному» етапі  (до 60-х рр. ХХ ст.) термін гендер в англійській лінгвістиці означав граматичний рід іменника (чоловічий, жіночий, середній); у слов’янських мовах його часто почали використовувати зі значення «спеціальний рід», а в деяких випадках і взагалі як абсолютний синонім до слова «стать», що лише поглиблювало нерозуміння суті гендерної теорії, підкреслюючи нерозривний зв’язок гендера та біологічної статі людини.

2. В індивідуалістичному підході (інші назви: система «стать – гендер», рольовий підхід, статеворольовий підхід, теорія «гендерних шухляд»; розвивається з 70-х рр. ХХ ст.) гендер –  це залежний від біологічної статі набір / сукупність деяких фізичних і морально-етичних характеристик людини, моделей його мислення та поведінки, стратегій комунікації, взаємин, що не є чимось статичним, тобто цей набір може змінюватися протягом життя, але конструюється, перш за все, під впливом культури й суспільства. У рамках такого підходу гендер є відносним, тобто розуміння фемінності  формується лише шляхом виключення маскулінності й навпаки, що закладає ідею нерівності (різні, тому що нерівні). Такий підхід спрямовано на подолання гендерних стереотипів, формування андрогінного  типу особистості, але враховує лише «нормативну фемінність» та «нормативну маскулінність» і заперечує інші варіанти гендера.

3. В інтеракційному  (розглядає взаємодію) та інституціональному (розглядає суспільство як комплекс поєднань громадян)  підходах (розвивається з 80-х рр. ХХ ст.) гендер – самостійна, не зумовлена біологічною статтю, конструйована культурою та суспільством характеристика людини, щось, чого люди не мають як даність, а (осмислено чи неосмислено) показують / транслюють / демонструють,  взаємодіючи з різними людьми у різноманітних інституціональних ситуаціях. Біологічна стать і гендер є різними конструйованими характеристиками, котрі можуть поєднуватися в людині довільно, незалежно одна від одної.

неоднакова, непропорційна представленість людей різної статі в різноманітних життєвих ситуаціях (наприклад, жінок більше в сферах освіти та обслуговування, чоловіків – у сферах бізнесу та політики; також у будь-якій сфері чоловіки посідають більше керівних посад,  а жінок більше на «нижчому», малооплачуваному рівні). Г.а. є наслідком андроцентризму та патріархату, основою гендерної нерівності  та  джерелом нестабільності в окремих державах й у світі в цілому. Г.а. відображається і в мові, наприклад, серед назв людей, особливо назв престижних професій, більшість – іменники чоловічого роду.

(див. Сексизм).

– аналіз змісту та форми будь-чого (текстів, малюнків, законів, дій тощо) для підтвердження його гендерної чутливості або для виявлення та видалення вияву гендерних стереотипів, сексизму, гендерної асиметрії та нерівності; у багатьох країнах Г. е.  – обов’язкова частина законотворення, видавничого процесу та ін.

–  нерівні можливості доступу людей до цінних ресурсів, спричинені відмінними характеристиками статі, сексуальності, гендера, що їх формує патріархатне суспільство.

– соціальна роль, модель самопрезентації, поведінки,  комунікації  людини, що ґрунтується на характеристиках статі й гендера. У патріархальному суспільстві – сукупність очікуваних, нав’язуваних зразків поведінки, відмінних для чоловіків і жінок (наприклад, для жінок – ролі матері чи сексуальної подруги, для чоловіків – роль «годувальника» або мачо), без урахування ситуативності гендера.

(від лат. socialis – суспільний) – засвоєння людиною гендерних ролей, осмислення  та «вписування» своєї гендерної ідентичності в конкретну культуру та соціум.

 міждисциплінарна  гуманітарна галузь науки, що динамічно розвивається та вивчає гендер, засоби та рівні його прояву (особистісний, міжособистісний, інституціональний), співвідношення гендера та статі, гендера й сексуальності, гендера й влади,  гендера та соціуму.

– здатність та готовність людини (а) виявляти, помічати, (б) аналізувати та (в) реагувати своїми думками та діями на все, що пов’язане із гендерною нерівністю, гендерними стереотипами, сексизмом.

– підхід у вихованні, що ґрунтується на розвитку індивідуальних якостей, розкритті здібностей і пошуку покликання дитини незалежно від очікувань оточуючих, пов’язаних із статтю дитини.

– зразок розвитку, ситуативної поведінки та життєвого вибору, нав’язуваний суспільством людині залежно від її статі та гендера.

(гендерні лінзи) –  здатність помічати факти та прояви гендерної нерівності, сексизму, бачити наявність та дію гендерних стереотипів; складова гендерної чуттєвості.

– шаблони мислення та комунікації, нав’язувані суспільством, що передбачають для людей різної статі неоднакові моделі поведінки й місце в приватній та суспільній сферах. Г.с. тереотипи мають завжди негативний вплив на життя людини, оскільки обмежують можливості розвитку та самореалізації, чинять тиск на особистість.

– процес виховання (навчання, викладання), який передбачає наявність у його суб’єктів гендерної чутливості та використання методів і прийомів, слів та дій, що не містять у собі виявів гендерних стереотипів, сексизму, гендерної асиметрії та нерівності, андроцентризму;  освітнє середовище, засадами розбудови якого є принципи гендерної рівності і яке однаково уважне та дружнє по відношенню до всіх, незалежно від статі, гендера та інших характеристик людини.

– ситуативно-рольова гра, заснована на взаємодії та спрямована на деконструкцію / розвінчання / руйнування гендерних стереотипів, формування гендерної ідентичності.

12