Феміністична майстерня: люби себе такою, яка ти є

А я продовжую розповідати про цікаві жіночі ініціативи та про сильних жінок, які змінюють на краще життя українок. Цього тижня я поспілкувалася з пані на ім’я Йош. Вона разом з кількома активістками у 2014 році заснувала «Феміністичну майстерню».


Дружнє середовище




Спочатку це була ініціативна група жінок, щоб допомагати вирішувати спільні феміністичні питання та проблеми. А через рік вони заснували однойменну громадську організацію у Львові. «Феміністична майстерня» стала неформальним простором для різних жінок. Оскільки засновницями були молоді жінки, вони вирішили займатися проблемами своїх одноліток.


Світлина з архіву наших героїнь

Пані Йош розповідає, що це логічний вибір, адже їм відомо, з чим стикається молода жінка зараз. Є ціла низка проблемних моментів. Наприклад, скрутне матеріальне становище, робота не за фахом, а часто декілька місць роботи, аби сплатити рахунки, статус у родині, материнство.

– Ми вважаємо, що правильно працювати з тими жінками, чий досвід нам відомий.  Молоді жінки мають специфічну вразливість. Зокрема, репродуктивний тиск, стандарти краси, економічна ситуація. Я думаю, що більшість молодих жінок в Україні живуть у досить скрутних економічних умовах. Часто молоді жінки професійно не реалізуються, а одружуються і народжують дітей. Тобто, реалізуються виключно через материнство, – розповідає пані Йош.


Світлина з архіву наших героїнь

У цій організації піклуються про те, аби середовище було дружнє для жінок незалежно від статусу, проблем та життєвих орієнтирів. Тож незалежно від обраного шляху жінку у «Феміністичній майстерні» приймуть, бо поважають її вибір.

– З одного боку, це вибір жінки, її стратегія. Варто підтримувати кожну жінку у стратегії, яку вона обирає. А з іншого, ми бачимо, що це робить незахищеними і вразливими цих жінок. Вони не мають власного доходу. Часто чоловік заробляє гроші на сім'ю, а у жінки немає доступу до цих ресурсів. Я від подруг чую, що жінка не вважає, що має право на половину доходу чоловіка, будучи домогосподинею. Таким чином вона потрапляє у вразливу ситуацію: не може розірвати стосунки, бо немає куди йти і немає можливості забезпечити себе, – розповідає пані Йош.


Форми роботи




У «Феміністичній майстерні» не чекають особливих дат. Часто жінки зустрічаються у неформальній обстановці, аби просто поговорити та послухати про гострі питання, як-то неоплачувана праця для жінок, фізіологія тощо. Але бувають і заплановані довгі зустрічі, які можуть тривати від кількох днів до тижня. Вже на них запрошують і фахових людей, що спеціалізуються на відповідних темах. Зокрема, одна із останніх зустрічей була присвячена грудному вигодовуванню дітей у публічному просторі. На так звану Резиденцію солідарності запрошують жінок з різних областей України.


Світлина з архіву наших героїнь

Проблема грудного вигодовування наразі широко обговорюється у суспільстві. І багато жінок соромлять за це. Вони в буквальному сенсі зазнають гонінь у публічному просторі з малюком. І причина криється, як вважає пані Йош, все у тій же нерівності жінок і чоловіків. Жіноче тіло постійно об’єктивізується та сексуалізується. На жіночі груди у публічному просторі в українському середовищі накладено табу. У той же час чоловікам дозволено гуляти без сорочок. В Америці та в деяких європейських містах – каже експретка – і чоловікам розгулювати без верхньої частини одягу вважаються неприйнятним. У той час в Україні нерівність показуються дуже контрастно.

– Можна сперечатися, наскільки практика забороняти оголене тіло є позитивною, але тут ми відчуваємо більше рівності. Якщо жінкам не можна, то і чоловікам тоді хай. Але мене більше хвилює, чому оголеність тіла стигматизується? Чому жіноче тіло так сексуалізується і сприймається як об’єкт? А чоловіки сприймаються як люди, які не можуть не збуджуватись, бачачи оголені груди. Складно підібрати слова – настільки по-дурному це звучить, – розповідає пані Йош.


Світлина з архіву наших героїнь

Крім Феміністичної резиденції, організація проводить воркшопи, виставки, перегляди фільмів, тренінги, лекції та дискусії. Минулого року Майстерня робила серію відеопідбірок про феміністок в Україні. Цей проект триває й досі. Та зараз усі їхні зусилля спрямовані в інше русло.


Найближчі плани




Зараз «Феміністична майстерня» підняла ще одну табуйовану у суспільстві тему. Це тема бодіпозитиву, тобто про те, як позитивно сприймати різні зовнішності жінки, боротися з тиском суспільства щодо стандартів краси.



– Ми будемо ділитися з різними жінками, як протистояти цьому тиску, і обговорювати, як ми можемо полегшувати свої життя. Ми думаємо, що у кожної жінки є свої секрети, як, не відповідаючи «стандартам Інстаграму», подобатись собі та іншим, зберігати своє психологічне здоров'я, – розповідає пані Йош. Для жінок важливо мати взірці – інакші, ніж ті, які ми бачимо з реклами та Інтернету. Дуже велика кількість контенту транслює нереалістичні жіночі образи. Слід мати перед очима приклади реальних жінок: бачити різні фігури, з різними типами шкіри. Коли ти це бачиш на інших, можеш сприйняти й своє тіло. Жінкам доводиться відчувати страшенну нелюбов до своїх частин тіла – таких, як вони є.


Світлина з архіву наших героїнь

«ФМ» обере кілька непрофільних феміністичних організацій з малих міст України, які працюють з жінками, або у колективі мають більшість жінок. Для них буде проведене дослідження канонів краси і того, як вони впливають на жінок. Його результати увійдуть до виставки. Її експонатами стануть мольберти з графічними образами та авторський текст кураторок проекту, які візьмуть цитати учасниць дослідження. Виставки проводитимуться у Львові та інших містах України та заплановані на листопад-грудень 2018 року. Наразі триває прийом заявок від організацій. Щоб зв'язатися з кураторками проекту, ви можете перейти за лінком.


Матеріал створений за підтримки Українського жіночого фонду і Фонду імені Гайнріха Бьолля, точка зору яких не обов'язково збігається з авторською.


АЛІНА КУРЛОВИЧ, ВЛАСНА КОРЕСПОНДЕНТКА ГІАЦ «КРОНА»