Феменкемп – місце, де можна побути собою

Авторка: Аліна Курлович



Два роки  поспіль на Вінничині був проведений літній табір для дівчат віком від 18 до 22 років, який називається Феменкемп. Цього літа учасниці протягом восьми днів з 16 по 24 липня знайомилися з фемінізмом, гендерною теорією, а також… із собою. Як пройшов кемп 2018 читайте далі у матеріалі.


СВІДОМИЙ РИЗИК

У таборі Феменкемпу цього року було 32 учасниці з 13 областей України. Організаторки, передбачаючи, що цьогоріч також буде великий конкурс, скоротили термін подачі заявок удвічі. Та усе одно отримали більше сотні заяв. На одне місце претендувало чотири кандидатки. Головними критеріями для потрапляння на феміністичну подію стали мотиваційні листи, де дівчата пояснювали, чому їм важливо потрапити до кемпу, та як вони збираються використати отримані знання після заходу.

Не так часто ти буваєш у середовищі однодумиць. Коли ти феміністка, то суспільство здебільшого налаштовано трохи вороже. Ти постійно комусь пояснюєш та доводиш, що сексизм та мізогінія існують, і це не твоя фантазія. Я хотіла взяти участь у Феменкемпі, бо для мене в новинку відчути себе частиною сестринства,  розповідає учасниця Феменкемпу із Запоріжжя Тіна Собко.

Сфери, в яких задіяні учасниці, різні, як-то сфера інформаційних технологій, військова чи правозахисна. Фаховий рівень знань теж варіювався: деякі дівчата не були знайомі з феміністичною теорією, інші були справді підковані і входили до профільних ініціатив. Одна із тренерок Феменкемпу Марта Чумало розповідає, що організаторська команда пішла на такий крок свідомо.

Значно легше було підібрати групу приблизно одного рівня і допомогти їм розібратися, підвівши їх всіх до одного знаменника. Та нам було важливо, щоб дівчата з різних сфер почали взаємодіяти та звертатися одна до одної за допомогою. До нас приїхали учасниці неформальних чи феміністичних ініціатив, але поряд з ними навчалися і студентки маскулінних професій. У нашому розумінні вони стануть так званими точками входу у системи цих професій. Щоби згодом системи поступово змінювалися. А люди у них починали розуміти потреби тих жінок, які у них працюють, і з якими вони працюють, розповідає тренерка Феменкемпу 2018 Марта Чумало.

Ця та усі інші фото - надані організаторками.


Табір був організований громадською організацією "ВІСЬ” у партнерстві з громадською організацією Центр “Жіночі перспективи” за підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля, Українського жіночого фонду, Internews Network, Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької ОДА.





ІНТЕРАКТИВНІ ЗНАННЯ

Кожен новий день учасниць розпочинався о дев’ятій. Зранку приблизно годину з ними працювали менторки, які проводили ранкові групи для того, аби відрефлексовувати попередній день. Для них було важливо дізнатися, на які роздуми та відчуття наштовхнув дівчат попередній день та отримані знання. А також дізнатися, чи потрібна комусь психологічна допомога.



Після цього розпочинався тренінговий день, який тривав з 10.00 до 19.00. Кожен день були нові теми та нові форми роботи. Ініціаторка Феменкемпу Світлана Дубина розповідає, що майже усе навчання відбувалося в інтерактивній формі: майстер-класи, тренінги, дискусії, перформанси тощо. Були і домашні завдання. Теми сесій допомагали дівчатам розібратися в основах законодавства, протидії дискримінації та гендернообумовленому насильству, історії феміністичного руху, медіаграмотності, організації та плануванню інформаційно-просвітницьких заходів. До того ж, бонусом були майстер-класи із самооборони і фоторепортажу.

У нас були ситуації, коли одна частина групи на дуже високому рівні демонструвала знання і знала, про що ми говоримо. А інша частина взагалі не розуміла, про що йде мова. Але це були виклики для мене і для інших тренерок. Ми це долали максимальною інтерактивною роботою в малих групах. Дівчата могли допомагати одна одній. Ділитися знаннями, яких інші не мали. Ми дуже багато рефлексували, і одне з завдань, які я бачила для себе, це допомогти їм отримати навичку цієї рефлексії. Що зі мною сьогодні відбувалося, у цей момент, що б я хотіла, щоби відбувалося, і яким чином я можу це змінювати, зауважує Марта Чумало.



Минулорічна програма була тематично значно вужчою, та й тренерок було всього кілька осіб. Цього ж року протягом Феменкемпу працювали адвокатка Галина Федькович, фотомайстриня Роксолана Поцюрко, голова громадської організації "Інсайт" Олена Шевченко, журналістка “Укрінформу” Антоніна Мніх, завідувачка кафедрою журналістики ДонНУ ім. В. Стуса Олена Тараненко, заступниця голови центру “Жіночі перспективи” Марта Чумало, координаторка програми “Гендерна демократія” Фонду імені Генріха Бьолля в Україні Ганна Довгопол.

У зворотньому зв’язку є багато відгуків, на кшталт “Після Феменкемпу життя зміниться, бо я починаю бачити несправедливості, які відбуваються щодо дівчат. Тепер знаю, як я можу цьому опиратися чи протестувати”. Учасниці тепер можуть солідаризуватися з іншими дівчатами, включатися в ініціативні групи, громадські організації. Вони отримали досвід того, як писати проекти, звертатися до фондів за підтримкою своїх ідей, говорить тренерка Марта Чумало.



Леся Алам із Києва брала участь у Феменкемпі два роки поспіль. Дівчина розповідає, що після минулорічного  табору стала зовсім іншою людиною. А всі цьогорічні теми не менш актуальні та стануть їй у нагоді. Наприклад, ті ж майстер-класи зі створення перформансів або проектного менеджменту. Особливу увагу Леся приділяє знанням зі створення проектів для подачі на грантову підтримку. Цього року Леся була вже менторкою.

У минулому році я дізналась багато ефективних вправ для роботи на феміністичну тематику, розширила світогляд, познайомилася з неймовірними різними жінками. Після кемпу я розпочала свою активістську феміністичну діяльність разом з однодумицями з кемпу. Увесь рік я розвивалась як особистість, почала рефлексувати над своїми кордонами, думати про свої потреби, краще розуміти саму себе. Саме тому я й не могла собі дозволити пропустити новий кемп і дуже хотіла приєднатись до проекту, розповідає Леся Алам.




ЗАСЕКРЕЧЕНІ МАТЕРІАЛИ

Де проходив Феменкемп та у якому форматі обивательки та обивателі соціальних мереж не знали. На час табору уся інформація про нього була закритою задля безпечного перебування дівчат у ньому. Тільки зараз, коли вже всі роз'їхалися, в мережі почали з'являтися пости, відео та світлини із заходів.



Ініціаторка Феменкемпу розповідає, що ідея такого табору унікальна. Вона й досі не зустрічала подібних таборів для дівчат. Пані Світлана запевняє, що попит на Феменкемп  великий, і тому вони будуть докладати зусиль, аби кемпи проходили й надалі.

Минулого року було 125 заявок, а ми вдовольнили лише 24. А цього року 100, а задовольнили нехай 32, то значить, ми не задовольнили ще дуже багатьох людей, для яких це було важливо. Кемпи будуть це однозначно! розповідає ініціаторка Феменкемпу Світлана Дубина.



Щоправда, пані Світлана та вся команда табору у роздумах, як же краще проводити ці зустрічі надалі. Можливо, у майбутньому вони будуть проходити паралельно з навчанням для фахових вже феміністок і тих, хто ще сумнівається у тому, що вони феміністки.

Феменкемп важливий! Він має бути зоною безпеки, наснаги, планування, рефлексій для учасниць. І, напевно, що це зона саморозуміння. Для мене це зона саморозуміння. Я зрозуміла, що фемінізм це можливість бути собою. І якщо в соціумі зараз дівчатам бути собою трохи небезпечно, то треба створювати такі простори,  де можна  трішки подихати собою.

Матеріал створений за підтримки Українського жіночого фонду і Фонду імені Гайнріха Бьолля, точка зору яких не обов'язково збігається з авторською.